Кримінальні провадження за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків) бізнес традиційно сприймає як один із найболючіших ризиків роботи в Україні. Негативні асоціації часто тягнуться ще з часів податкової міліції, однак після 2021 року розслідування таких справ належить до підслідності Бюро економічної безпеки України (БЕБ). І практика останніх двох років демонструє: проваджень стає більше, а їх “супровід” для компаній часто означає арешти майна, вилучення документів, запобіжні заходи для посадових осіб і суттєві витрати на захист.
Саме тому юристам, комплаєнсу та власникам бізнесу важливо розуміти, які моделі поведінки найчастіше стають підставою для відкриття проваджень — і де проходить межа між податковим спором, фінансовою відповідальністю та кримінально-правовим ризиком.
Де БЕБ бачить “кримінал”: типові сюжети 2025 року
За спостереженнями останнього періоду, найвищий пріоритет БЕБ мають схеми “матеріального” характеру — тобто такі, що супроводжуються реальними позаобліковими оборотами, “чорновою” бухгалтерією, обготівкуванням, фіктивними ланцюгами постачання та організованою взаємодією учасників. Саме ці історії потребують кримінально-процесуального інструментарію (обшуки, арешти, НСРД тощо), і саме в них слідство зазвичай намагається довести умисел, характерний для tax evasion.
Найпоширеніші “тригери”, які фігурують у провадженнях:
- Фіктивні господарські операції та обготівкування. Типова конструкція — документальне “постачання” товару без реального руху (наприклад, металобрухту) з подальшою легалізацією коштів. У таких справах слідство часто підсилює позицію аргументами про неможливість підтвердити походження товару, відсутність “вхідних” податкових накладних у постачальника, номінальність фізичних осіб у ланцюгу, відсутність у них реальної діяльності та доступу до рахунків. Масштаби можуть обчислюватися мільярдами гривень.
- Позаоблікове виробництво та реалізація. Йдеться про продаж “у тіні” (алкоголь із підробленими акцизними марками, або — найчастіше — аграрна продукція: переробка соняшнику, продаж олії, у тому числі з експортним плечем). У фокусі доказів зазвичай: відсутність податкових накладних, вилучені партії сировини/готової продукції без підтвердження походження, “чорнові” записи, листування учасників, використання підконтрольних суб’єктів на спрощеній системі.
- “Дроблення” бізнесу через ФОП на спрощеній системі. Особливо часто — роздрібна торгівля. Слідство доводить підконтрольність ФОПів через спільні приміщення, одну IP-адресу подання звітності, виявлені готівкові кошти та товар, чорновий облік обороту, комунікації. Показовий момент: при розрахунку “несплачених податків” детективи нерідко беруть всю виручку, проведену через ФОПів (і навіть поза обліком), без заліку вже сплаченого єдиного податку на рівні ФОП.
Окремим блоком у 2025 році фігурували кейси з акцизом (маскування одного продукту під інший), “сіра” зарплата (поповнення карток), імпорт із завищенням ціни та перепродажем нижче ринку, фіктивні послуги/постачання для мінімізації ПДВ і податку на прибуток, “пільгове” оподаткування продажів нерухомості при фактичній системності таких операцій, конвенційні пільги за виплатами нерезидентам тощо.
“Формальне” vs “матеріальне”: чому межа принципова
Поряд із “матеріальними” сюжетами зустрічаються і провадження “документально-формального” характеру: правовідносини структуровані так, щоб виглядати податково вигідно, але слідство вважає, що реальних підстав для цього не було (пільги за конвенцією, знижені ставки WHT, “кондуїтні” нерезиденти, сумнів у реальності операцій через брак ресурсів/спроможності контрагентів тощо). У таких історіях доказова база часто зводиться до документів та інформаційно-аналітичних даних ДПС, а не до “матеріальних” підтверджень чорного обігу.
Для “білого” бізнесу це розмежування критичне: воно фактично визначає, чи буде ситуація розглядатися як податковий спір (фінансові санкції, оскарження), чи як кримінальне провадження зі стандартним набором обмежень — обшуки, арешти, вилучення, репутаційний тиск і параліч операцій.
Практичні кроки, які реально знижують ризик ст. 212
Нижче — набір дій, які найчастіше працюють як “профілактика” кримінального сценарію або як підготовка до нього. Важливо: мова не про “чарівну кнопку”, а про системну гігієну доказів і процесів.
- Контрагенти та ланцюг постачання. Перевірка партнерів (Е-кабінет, реєстр судових рішень, “Судова влада”) і відмова від операцій із явно ризиковими контрагентами — базовий щит. Окремо — вимога документів, що підтверджують походження товару в ланцюгу, зокрема податкових накладних/інших підтверджень.
- Сабстенс операцій і первинка. Там, де послуга/робота залежить від людського ресурсу, техніки, часу — має бути узгодженість первинних документів із реальністю (зокрема табелі робочого часу, фактичні обсяги, можливості виконання).
- Нерезиденти, конвенції, WHT. Якщо застосовується пільга за конвенцією — доцільно мати підтвердження статусу бенефіціарного власника доходу та відсутності постійного представництва в Україні, включно з договірними запевненнями і запитами документів.
- Фінмоніторинг: не ігноруйте банк. Частина проваджень стартує після сигналів фінмоніторингу. Повна і послідовна відповідь банку про джерела коштів та економічний зміст операцій часто дешевша за “героїзм” під час обшуку.
- План реагування на слідчі дії. Резервні копії критичних документів, зрозумілі інструкції персоналу, адвокат “на кнопці”, правила комунікації з детективами, заборона позапроцесуальних “пояснень” — це не бюрократія, а спосіб зберегти безперервність бізнесу, якщо кримінальний трек уже запущено.
Окремо варто пам’ятати про важливу правову позицію: якщо узгодженого податкового повідомлення-рішення немає і платник сам не визначив зобов’язання, то відсутній необхідний елемент для складу злочину за ст. 212. У практичному вимірі це означає: у низці ситуацій захисту може бути вигідно ініціювати податкову перевірку, щоб отримати процесуально “тверду” рамку для спору і зменшити простір для криміналізації там, де йдеться про податкову оцінку, а не про умисний “чорний” оборот.
Висновок простий: БЕБ сьогодні активно працює зі “щільними” схемами, де є товар, готівка, чорнова бухгалтерія та організований умисел. Але паралельно трапляються й історії, які більше нагадують податковий спір, ніж кримінальне переслідування. Тому найкраща стратегія для добросовісного бізнесу — не чекати, поки ризик стане фактом, а вибудовувати доказову стійкість процесів заздалегідь: контрагенти, первинка, сабстенс, WHT/конвенції, фінмоніторинг і готовність до “силового” сценарію.
